середа, 10 грудня 2014 р.

Мова

Коріння все ж        
залишилось своє
Понаростали зуби 
А тать коріння
                         
Наше нумо 
рвати   
Абись своїм     
Чужинським       
їх змінити
 
 
Від  того й мозок
наш  ізсох
 
 
Померла  Память
на  безліття
Кабали.
 
 
В  яку, лебета
знову  вічно  рвемось
 
 
 
Бо  ж  корінь-  вже  чужий
 
Не  "  Я"  ми  маєм
 
"гризьом" ," Спікаєм"
не  Говорим
 
 
гомоніти -
ніц, не  можем
Лиш  німуєм
по  чужинськи 
на  "большом   могучем  ".....
мертвий  суржик .



Ніхто  ми  є-
тому  й  малі.